Коржос Борис Костянтинович народився у мальовничому селі Шилівці Чернівецької області, що на Буковині, 5 січня 1956 року в звичайній адвентистській, щиро віруючій сім`ї Костянтина і Калини. Ця сім`я значилась в селі богобоязливою і миролюбивою. Його перевагою було те, що вже з дитинства він міг пізнавати біблійні істини, привчатися до виконання Божого Закону. Батьки постійно читали вечорами Слово Боже. Текст за текстом вивчали напам`ять. Борис, будучи дитиною, тягнувся до Слова Божого. Любив слухати, коли батьки розповідали різні біблійні історії про Мойсея, Даниїла, Іллю, Давида… З дитинства привили йому любов до істини, до Бога. Ріс тихим, спокійним хлопчиком разом із своїми братами і сестрами. Їх в сім`ї було п`ятеро: Петро – 1952 р.н., Валентина – 1953 р.н., Борис – 1956 р.н., Віктор – 1957 р.н., Юлія – 1967 р.н. Жили всі однією дружною сім`єю. Дідусь Андрій з бабусею Параскою, батько з матір`ю і п`ятеро дітей.
Борис Костянтинович міг не тільки зростати у пізнанні істини Слова Божого, але і зрозумів, як потрібно відстоювати ці принципи. Живим прикладом були для нього дідусь і батько. Відстоюючи принципи віровчення АСД, дідусь Андрій був ув`язнений румунською владою за свою віру. Отримав 25 років тюремного ув`язнення. Сидів у в`язниці у Кам`яні, поки не прийшла радянська влада. Батько Костянтин Андрійович в 1941-1943 роках був на примусових роботах в Румунії. Після повернення потрапив під мобілізацію радянської влади. За відмову іти на фронт, по релігійних переконаннях, отримав 10 років в`язниці у Нижньо-Новгородській області, с. Сухобезводне. 5 років відсидів, а через п`ять років попав під амністію. Та не дивлячись на важкі випробування, які випали на його долю, Костянтин Коржос не зламався, він твердо стояв за істину.
Сім`я щосуботи відвідувала суботні богослужіння. Діти не були винятком. Зростали в любові батьків і церкви. Борис Костянтинович згадує ті часи, коли вони, посеред тижня, збиралися з дітьми з церкви для проведеня дитячих, а потім і молодіжних зустрічей, на яких досліджували уроки по вивченню Біблії, навчалися співати, вивчали вірші, готували різні церковні урочисті програми, в яких він приймав активну участь. То було бурхливе духовне дитяче і юнацьке життя, не дивлячись на те, що в ті часи це неможливо було легалізувати. Пам`ятає про те, як ховалися в церкві, разом з іншими дітьми під лавками, бо по суботах приходили вчителі зі школи в дім молитви і перевіряли чому діти в церкві, а не на уроках в школі. За це у понеділок на батьків чекав штраф. Пам`ятає також і про те, як одного разу підлітки зібралися в хаті Антонюка Івана Афанасійовича для вивчення уроків Біблії. На цю зустріч зненацька прийшли представники влади, та діти успішно встигли повистрибувати через заднє вікно і втекли від неприємнощів.
Борис говорить: «Саме життя з дитячих і юнацьких років викладало мені цінні уроки. І тепер я чітко усвідомлюю: Сам Бог мене готував до служіння, Сам Бог закладав тоді фундамент мого майбутнього. Ще тоді я зрозумів, що моє життя буде тісно пов`язане з живим Богом. І не дивлячись на ту могутню машину часу (атеїстично-комуністичну ідеологію), моє мишлення не змінилось. Я знав: я віруюча дитина, я з Богом, зі мною Бог.»
Навчався в загальноосвітній середній школі с. Шилівці. Спочатку неповна середня освіта, а пізніше заочно здобув повну середню освіту.
Після закінчення середньої школи Борис поступив у профтехучилище і після трьох років навчання в 1973 році отримав професію майстра по роботі з деревиною. Працював на заводі «Електронмаш» в Чернівцях. Згодом, отримав ще три вищих освіти. Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, юридичний факультет за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста в 1999 році. В цьому ж університеті здобув вищу освіту за спеціальністю «Релігієзнавство» та отримав кваліфікацію магістра релігієзнавства в 2005 році. Університет Ендрюса (США), спеціалізація магістр наук з Управління та Адміністрування в 2006 році.
Найбільшим випробуванням і переживанням виявилася армійська служба. В 1974 році Борис був покликаний до лав радянської армії. «Пригадую, як прийшла проводжати мене ввечері вся молодь і родичі. Музичний оркестр виконував багато пісень. Молодь співала. А моя майбутня дружина подарувала мені великий букет білих хризантем. Саме тоді я подумав: я хочу, щоб вона була моєю. Я хочу, щоб вона мене дочекалася. Правда, в цьому я їй не зізнався. Але щиро молився про це. Це було могутньою підтримкою для мене і допомогло мені терпляче виконувати свій громадський обов`язок перед державою. Служив два роки. Проходив службу в Алтайському краї м. Славгород у авіаційних військах. Отримав звання старшого сержанта.»
Повернувшись додому, після демобілізації, він прийняв остаточне і невідкладне рішення. Йому треба засвідчити свою віру і навіки вручити своє життя Господу, в Якому був впевнений, і Якого любив. Так, в 1978 році він був охрещений пастором, який служив в Шиловецькій громаді, Андрійчуком Федіром Івановичем. Через деякий час, у цьому ж році, Борис Коржос одружився з Валентиною Сергіївною Мельничук. Тією бажанною і коханою дівчиною з білими хризантемами. Небо зберегло їх і подарувало їм один одного. Бог благословив молоду пару не тільки в сімейному житті, але й в служінні на ниві Божій.
Коли був заклик на будівництво Духовної семінарії в Заокському, він відгукнувся і разом з іншими братами з громад Чернівецької області працював на цій будові.
В церкві співав у хорі, виконував служіння диякона, вчителя суботньої школи, керівника молоді, старшого диякона та пресвітера.
На євангельське служіння Борис Коржос отримав запрошення через керівника конференції Ф.І.Андрійчука в 1985 році і в цьому ж році був рукопокладений в сан пресвітера в рідній громаді. Пресвітерське служіння в Шиловецькій церкві АСД він звершував до 1991 року, коли по рішенню Ради конференції, був направлений на служіння в громаду с. Кам`яна. В 1992 році коло відповідальності Б.Коржоса розширилося. Йому було доручено також пасторську опіку над громадами в м. Сторожинець та с. Нова Жадова.
На черговому з`їзді Буковинської конференції в листопаді 1993 року Б.Коржос був обранийчленом Ради церковної організації і директором відділу ресурсів. В зв`язку з обставинами, які склалися на той час в конференції, в 1994 році, він був обраним скарбником конференції і, таким чином, входить в адміністрацію церковного керівництва.
8 січня 1996 року його рукопокладають в вищий пасторський сан з участю проповідників: М.М.Мурги, П.Хімінця, В.В.Пролінського. В червні 1996 року черговий з`їзд делегатів Буковинської конференції обирає Бориса Костянтиновича своїм президентом на наступний трирічний період.
Він володіє гарною здібністю запалювати серця своїх співпрацівників до нових звершень. І тому, у липні 1999 року делегати чергового з`їзду Буковинської Конференції знову обирають його своїм керівником ще на один термін.
Чим ознаменувалося його служіння, як керівника церкви? На початку цього служіння до складу Буковинської Конференції входила Чернівецька область. Пізніше приєдналися також Тернопільська та Івано-Франківська області. Проводилося багато євангельських програм, дитячі та молодіжні табори, табірні зібрання, літні євангельські програми за участю та підтримки Гарольда Грау, Улія І Ханелі Очовскі з Німеччини, Якоба Комена з Румунії та інших місцевих і зарубіжних євангелистів. Місце діяльності розширилося. Велика група реформістів приєдналася до церкви АСД.
Наступив час великої євангелізації і потрібні були сміливі, енергійні люди, які не зупинялися би перед величезними маштабами роботи і які б не боялися безкрайніх просторів Божої ниви, яка дозріла до жнив. Після однієї з таких програм, коли проповідував в Чернівцях Руді Скорець в 1992 році охрестилося до 300 чоловік. В інших місцях також почали стрімко зростати церкви і в кількісному і в духовному значенні. Потрібно було також місце для прийняття людей, молитовні будинки, де би можна було збирати людей для служіння. Пошук спонсорів, пошук коштів, робота зі спонсорами. Цей період охарактеризований, як стрімкий ріст будівництва молитовних будинків для задовільнення духовних потреб громад.
Команда служителів, під керівництвом Бориса Коржоса, працювала над тим, щоби кожна громада конференції мала своє місце для проведення богослужіння. За час його служіння на посаді керівника Буковинської Конференції було придбано, збудовано, реконструйовано і посвячено дуже багато будинків молитви. Це зокрема: Баламутівка, Банилів, Банилів Підгірний, Берегомет, Бережани, Бочківці, Бояни, Братанівка, Бросківці, Бучач, Валя Кузміна, Вашківці, Вашківці Сокирянські, Вижниця, Вороновиця, Герца, Глибока, Горошівці, Грозинці, Гусятин, Дебеславці, Делятин, Долиняни, Драчинці, Жилівка, Жукотин, Заріччя, Зарожани, Заставна, Збараж, Кадубівці, Калуш, Кам`янка, Карапчів, Кельменці, Керстинці, Кіцмань, Клішківці, Козиряни, Конятин, Коритне, Корнешти, Кременець, Круглик, Ланівці, Магала, Малинці, Мамалига, Мигове, Михальча, Млинки-Поляна, Мошанець, Надвірна, Недобоївці, Неполоківці, Новодністровськ, Новоселиця, Остриця, Отинія, Панка, Пашківці, Петрівці, Підволочиськ, Почаїв, Путила, Путрине, Раваківці, Ржавинці-2, Рингач, Росошани, Рукшин, Санківці, Сергії, Снятин, Сокиряни, Ставчани, Стебник, Сторожинець, Струмок, Тарасівці, Теребовля, Тернопіль, Товсте, Хотин, Чернівці-Південна, Чернівці-Руська, Чернівці-Роша, Чернівці-Садгора, Чернівці-Садова, Чернівці-Центр, Чернівці-Кіровоградська, Чортків, Чудей, Горішні Ширівці, Шилівці, Ширівці, Шумськ.
Для всього був свій час. Оглядаючись у минуле, і порівнюючи його з нашим часом, можна сказати, що сьогодні таких можливостей немає. З Божою допомогою та завдяки ентузіазму і посвяченості команди служителів, які працювали пліч-о-пліч, сьогодні церква АСД в Буковині не орендує приміщення.
Після закінчення цього терміну в 2002 році, як розвантаження після бурної адміністративної діяльності, Бориса Коржоса було направлено на служіння районним пастором в громади Заставна, Кадубівці, Чуньків, Кострижівка, Ржавинці та Баламутівка, але довго розвантажуватися не довелося. Як виявилося, це було не розвантаження, а перезавантаження.
В 2003 році на з`їзді Західної Конференції Коржоса Б.К. обрали президентом. Він переїзджає на нове місце служіння – в Західну Конференцію, з офісом у центрі міста Львова. До складу цієї конференції входять: Львівська, Закарпатська, Волинська та Рвненська області. Досить специфічна місцевість, специфічні люди. Закарпатський діалект, львівський гонор… Та, завдяки Божій підтримці і своєму покладистому, комунікабельному характеру, він доволі скоро установив зі всіма теплі, братні контакти і відчув себе частиною цієї божественної сім`ї. Перша велика справа, яка була зроблена – це придбання і реконструкція табору відпочинку «Барвінок». Тоді це були великі кошти, але разом з тим і великі благословення, і великі можливості. І понині цей комплекс слугує, як оздоровчий санаторій, як місце для відпочинку і проведення дитячих, молодіжних та сімейних євангельських програм. Своє служіння в Західній Конференції він виконує, як справжній християнський слуга, не приписуючи собі ніяких заслуг, але розглядяючи свою діяльніять, як продовження служіння тих, хто на цьому духовному полі трудився задовго до нього і хто безпосередньо передав йому служіння в Західній Конференції.
Про більшу повагу і довіру членів та служителів до пастора Коржоса говорить той факт, що через чотири роки на черговому з`їзді в 2007 році він знову отримав довір`я на наступні чотири роки виконувати служіння керівника Західної Конференції. З роками, збагатився його досвід, набув необхідні навички і уміння спілкуватися і контактувати з людьми. У цьому періоді у Західній Конференції було започатковано освітню християнську школу, яка діє і понині. Також засновано медійний центр.
В 2011 році Борис Костянтинович був переведений на служіння в Радехов Львівської області, а через декілька місяців керівництво Унійної Конференції запросило його до служіння в Уніоні – директором медичного центру. На той час це була незавершена будівля, яка нічим не нагадувала про зв`язок цієї споруди з медициною. Нині це «Ангелія». Гарний, добре всіма знаний медичний центр з директором Юрієм Бондаренко.
В 2015 році Рада Унійної Конференції запропонувала Борису Коржосу служіння директора реабілітаційного центру, що в Сувиді, Київської області. І у 2017 році він завершує служіння в реабілітаційному центрі. Офіційне пасторське служіння Коржос Бориса Костянтиновича прийшло до свого завершення.
Борис Костянтинович додає: «За час мого служіння на різних керівних посадах, моя дружина Валентина була моєю доброю, гарною помічницею і підтримкою. В Буковинській і Західній конференціях, паралельно з моїм служінням на посаді президента, вона очолювала відділ «Дружина пастора», в якому посвячено і віддано працювала. Вміла сумістити і домашні обов`язки, і служіння, і обов`язки дружини керівника конференції, і роботу в фармацевтиції протягом багатьох років. Я вдячний небу за цей подарунок долі. В громаді несла відповідальність за відділ здоров`я і стримання, проводила в громадах серії проповідей про здоровий спосіб життя.»
Зараз сім`я Коржос служить в своїй рідній громаді с. Шилівці. Борис Костянтинович виконує обов`язки пресвітера, старшого диякона, Валентина Сергіївна – старша диякониса. Також слід додати, що вона служить Богу і хору перекладом багатьох хорових пісень на українську мову.
Борис Костянтинович і Валентина Сергіївна виростили і виховали сина Вадима (1985 року народження). Він – їхнє щастя, радість, надія. Закінчив Буковинський державний медичний університет за фахом загальний хірург. Одружений з Анною Шевчук, яка стала в родині бажанною донечкою. Вони виховують свою маленьку донечку Кетрін-Абігейл. Проживають в м. Лондоні. Вадим працює за фахом в хірургії і поєднує свою роботу із служінням пресвітера громади в першій Лондонській українській церкві АСД «Маранафа».
Життя продовжується. Вся сім`я Коржосів очікує славної зустрічі з Господом у другому приході Спасителя Ісуса Христа на нашу землю. Слава Богу!
Валентина Коржос