Чудовий день, коли у служінні нас повели юні слідопити Гусятинського клубу «ІХТУС». Під час Богослужіння в Гусятинській громаді, кожен член громади і приятелі відчули себе з Ісусом в одному таборі. В кінці були роздані пам’ятні подарунки та прозвучала молитва благословіння на подальший шлях слідами Ісуса!
Всесвітній день Слідопита – це особлива субота, в яку ми святкуємо те, що означає бути Слідопитом. Щороку обирається спеціальна тема, і це день, сповнений співу, проповідницьких виступів, усмішок та духу Слідопита. Ця подія відбувається в третю суботу вересня кожного року.
З Ісусом в одному таборі
Цього року саме такою була тема дня слідопитів. Бажаю поділитись з вами важливими словами з проповіді, що звучала.
Вступ
Я люблю походи, а ви? Основна причина, чому походи захоплюють мене, полягає в тому, що я відчуваю, що знаходжу прекрасний досвід стосунків з Богом, також тому, що знаходжу можливості роздумувати про Божу любов, заряджаюсь енергією, а потім повертаюсь до повсякденних справ, і тому, що входжу в контакт з другою книгою Божою, «природою». І мені байдуже, що там спекотно, брудно, дощить чи запилено, я отримую від цього справжнє задоволення.
Кемпінг – це унікальний досвід, особливо вночі. Якщо в поході зоряна ніч, то вам пощастило, адже ви можете бачити зірки і сузір’я на небі, багаття дає вам своєрідну безпеку, а також дарує дух радості, час від часу ви чуєте звуки тварин і невтомний спів цвіркунів. Коли пізно ввечері ви залазите в спальний мішок, вимикаєте лампу, і намет приймає вас в притулок на ніч.
Наступного ранку, коли ви виходите з намету і ступаєте на мокру траву, ви дихаєте чистим повітрям, слухаєте пташиний щебет, який є неповторним концертом, а перші промені сонця мотивують вас прожити день на повну. Похід – це один з найкрасивіших і найзмістовніших видів відпочинку.
РОЗВИТОК
У Біблії є кілька уривків, які розповідають про табори. Я хочу виділити три моменти, в яких згадується, що Бог таборує серед нас.
1. Побачивши їх, Яків сказав: «Це Божий табір!» І назвав це місце Маханаїм. (Бут. 32:2). Яків обдурив свого батька і тепер йому загрожувала небезпека бути вбитим братом, якого він також обдурив (Бут. 27:41). Повертаючись до Ханаану після більш ніж двадцятирічної відсутності і знаючи, що ситуація з його братом Ісавом залишається невирішеною, Яків пережив один з найпрекрасніших моментів у своєму житті, який змінив його спосіб сприйняття Бога.
По-перше, ангели оточили його табір: «І пішов Яків у дорогу, і зустріли його ангели Божі» (Бут. 32:1). Ця зустріч могла відбутися на позитивних для Якова умовах, з наміром захистити його і повернути до своєї землі, як йому було обіцяно. Можете собі уявити, що ви перебуваєте в товаристві ангелів? Це, мабуть, було неймовірно!
Ми живемо у великому космічному конфлікті між Богом і Його святими ангелами проти сатани і його злих ангелів, а це означає, що багато подій у нашому житті ще не до кінця зрозумілі. Але на Небесах ми зможемо зрозуміти роботу ангелів у нашому житті. Як це – розмовляти з ангелом, який був твоїм охоронцем від самого народження, який пильнував твої кроки і визволяв тебе від небезпеки, який був з тобою в долині смертної тіні, і який навіть буде з тобою аж до дня смерті, але який першим привітає тебе вранці воскресіння, де ти зустрінешся з ним віч-на-віч?
Повернімося до історії Якова. Маханаїм був не тільки особливим зібранням, але й натяком на обітницю, дану у Вефілі, яка пізніше була підтверджена в Пенієлі. Маханаїм – це частина виконання обітниці, яку Бог дав Якову у Бетелі. Господь ходив з ним, зберігаючи його і повертаючи до тієї землі (його дому).
З іншого боку, ми також можемо розглядати його як частину закриття етапу в історії Якова та його життя в Харані. Послання в цьому уривку зрозуміле: Бог захищав Cвого Cина. Ми можемо провести паралель з Псалмом 34:7: «Ангел Господній отабориться навколо тих, хто боїться Його, і Він визволяє їх. «Я з тобою, і буду пильнувати тебе, куди б ти не пішов, і поверну тебе до цієї землі. Я не відійду від тебе, аж поки не зроблю того, що обіцяв тобі» (Бут. 28:13-15).
У Маханаїмі Бог підтвердив цю обіцянку і виконав те, що обіцяв йому, а також дав йому гарантію, що Він піклується про нього і захищає його. Немає сумніву, що Бог ніколи не забуває Своїх обітниць, навіть якщо на їх виконання потрібен певний час. Якову довелося чекати 20 років, але одного дня, у свій час, Господь виконав обіцянку, і саме Він керував і захищав його, незважаючи на його недосконалість. Ці роздуми можуть надихнути вас на повну довіру до Господа, який ніколи не забуває Своїх обітниць і завжди піклується про Своїх дітей.
2. «Вдень Господь йшов попереду них у стовпі хмари, щоб провадити їх у дорозі, а вночі в стовпі вогню, щоб давати їм світло, так що вони могли йти вдень і вночі» (Вих.13:31).
Можете собі уявити, як Бог піклувався про безліч ізраїльтян, півмільйона дітей, молоді та дорослих, які йшли посеред пустелі, а також про тварин, яких вони привели з собою?
Після виходу з Єгипту все здавалося спокійним, останні пошесті залишили фараона і єгипетський народ у дуже поганому стані. Серед радості і щастя на них чекала подорож через пустелю. Нелегко було йти при високій температурі, під палючим сонцем і, звичайно ж, дуже хотілося пити. У ті часи не було ні сонцезахисних кремів, ні сонцезахисних окулярів.
Для захисту від сонця було лише кілька кущів з маленькими гілками і колючками. Вночі температура різко падала, і діти потребували ковдр, щоб зігрітися. Ми також повинні враховувати небезпеку скорпіонів, павуків і отруйних гадюк, характерних для пустелі.
Але я хочу вам сказати, що вони вже мали вирішену проблему: Господь йшов з ними і за допомогою двох надприродних елементів захищав своїх дітей: хмари і вогняного стовпа. Хмара захищала їх від сонця вдень, відкидаючи на них тінь. Вогонь, окрім того, що давав тепло вночі, відлякував небезпечних тварин, і таким чином вони могли просуватися як вдень, так і вночі.
Яке надзвичайне явище! Чи не так? Бог з тобою, дорогий мандрівнику, як та хмара і вогонь, що супроводжує тебе під час таборування. Божий захист для тебе, як вогонь і хмара, тому не бійся, Він оселився серед нас! А тепер іди зі мною і прочитай 22-й вірш: «Ні хмарний стовп удень, ні вогняний стовп уночі не залишав свого місця перед народом».
«Тоді нехай вони зроблять мені святиню, і я буду жити серед них» (Вих. 25:8).
Я завжди запитував себе про деякі речі і не знаю, коли отримаю на них відповіді. Чому Бог відчуває потребу жити серед нас? Чому Бог хоче жити серед нас?
Уявіть собі, що ви поставили намет, підготували все для багаття, у вас є чиста вода, посуд для приготування їжі, але раптом починає темніти і в таборі починає падати дощ. Яке розчарування! Чи не так?
Саме це сталося зі мною кілька років тому під час таборування на рівнині, біля кришталево чистого струмка. На іншій стороні струмка розташувалися загони дівчат зі своїми вожатими, а всі ми, чоловіки, залишилися на іншій ділянці, що розділяла струмок. Вночі дощ вщух, ми провели збори поклоніння і приємні роздуми про Божий розумний задум. На небі з’явилися зірки, і директор нашого клубу почав розповідати нам про сузір’я Оріона, і, здавалося, все йшло на краще.
Але раптом зірки зникли, сховавшись за хмарами, і в табір повернувся дощ. Тієї ночі ми всі пішли спати. Але раптом команда спостереження почала бити на сполох і кликати на допомогу: «Потік переповнився на стороні дівчат!» Пам’ятаю, що ми піднялися по тривозі і пішли швидко перевіряти. Звісно, територію дівочого табору почало підтоплювати. Наші менеджери взяли мотузки і перекинули їх через річку, де прив’язали до дерева. З їх допомогою дівчатка змогли перейти через розбухлий потік і безпечно дістатися до іншого боку табору. Коли все це сталося, рано вранці ми зібралися біля багаття, щоб зігрітися і спробувати висушити одяг, в той час як кілька фермерів, які жили в цій місцевості, прийшли до нас і принесли нам гарячі напої. Вони розповіли нам, що тієї ночі у високих горах пройшов сильний дощ, і що дощ, який стікав зі схилів, наповнив потік.
Концепція того, чи перебуває Бог серед нас, – це набагато більше, ніж теорія чи символізм. Єдина реальна альтернатива – вірити вірою в цього Бога і насолоджуватися Його присутністю, відчуваючи щастя, що Він перебуває серед нас. Так, він перебуває серед нас!
Висновок
Дорогий Слідопит, я хочу запросити тебе сьогодні віддати себе Богові, тому що коли ти шукатимеш присутності Бога поза тобою, ти зрозумієш, що Він вже був з тобою, тримаючи тебе за руку.
Пам’ятай, що Його присутність з тобою всюди, де б ти не йшов, ти Його син, і Він виконає Свою обіцянку тобі, як і Якову. І навіть якщо ти вважаєш, що у тебе дуже погане минуле або що ти не гідний Його присутності, Бог хоче повернути тебе до Себе. Він продемонструє тобі, як і синам Ізраїля, через чудесні природні явища, Свою присутність вдень і вночі.
А знаєте, чому? Тому що Він перебуває серед нас!
Віталій Артим – пастор в громаді Гусятин, автор тексту новини та фото.
Віктор Мануель Мартінес Баутіста – автор проповіді до дня слідопита. Вирізняється своєю пристрастю до таборування, консультування та мотивації молодих людей у реалізації їхньої місії з Богом. Йому дуже подобається бути в контакті з природою, він любить ходити в походи, плавати і співати пісні та слухати хорошу музику. Вважає себе другом для всіх. Вважає, що лідерство – це стосунки, що передбачає більше спілкування з молоддю та особисту відкритість до розуміння підлітків та молоді в їхніх різних потребах. Він одружений з Беатріс Адріаною Круз де ла Крус і має двох дітей: Кеннета Еммануеля та Келвіна Хаїра, які є слідопитами в Меріда, Юкатан, Мексика.
Владислав Щербина – переклад проповіді з англійської мови.
