Слово Боже першими в наших краях прийняла сім’я Івана Шпака старшого, приблизно в 1920-30 р. р. Вони проживали у с. Майдан Іспаський. У 1939-40 р. р. організували невелику групу, громаду, де пресвітором був син Василь Шпак, а у Чорногузах мешкала сестра Гоян Оксана 1885 р. н. дівчиною вона поїхала в Румунію, там вийшла заміж та стала адвентисткою, звідти приїхала в с. Чорногузи де і проживала, у Вижниці жила її племінниця Єва, яка також була адвентисткою.
Після війни в 1946-47 р. р. у Вижницю перебралися сім’ї Шпак Степана, Василя, Насті та їхня мати, а також сім’я Гнатишин і до 1950 року тут було вже 6 адвентиських сімей.
Вас також може зацікавити
Також першою віснецею була сестра Параска, що проживала в селі Віженка.
У 1949 р. у Вижницю приїхав Данко Микола, у 1950 році сім’я Кузь, мати та троє синів, а також Мельничук Танасій з дружиною.
В 1951 в наше місто переїхала сім’я Флорескул, Козак Володимир, та брат Косован Корнилій, у 55 р. сім’я Гин
У 1955 р. не легально організували невеличку громаду в домі пресвітера Шпака Степана Івановича, по вул. Семашка, вона проіснувала майже рік, було організовано хор, керівником був Косован Корнилій. Але в 1956 р. органи влади заборонили проводити служіння, господаря оштрафували. Влада переслідувала, та карала віруючих. За період 1960-80 р.р. члени Вижницької громади важкими шляхами добиралися по суботам до інших сіл : Мигове, Бергомет, Мамаївці, Верхні Станівці, Глинниця.
З 1980 р. по 89 р. жителі Вижниці були членами громади с. Бергомет, але згодом частина вирішила відділитися та утворити власну невеличку громаду і власним Домом Молитви.
17 листопада 1989 р. в п’ятницю о 19:00 було проведено перше офіційне богослужіння церкви АСД Вижницької громади в домі Євгенії Спірідон, а в суботу 18 листопада відбулося посвячення цього маленького храму для служіння Богові, яке провів Якубчак Іван Титович, були присутні гості з різних громад, сльози радості наповнювали очі присутніх. Протягом 4-х років тут відбувалися богослужіння.
З 1993 р. громада почала орендувати для служіння Народний дім, де збиралися до осені 1994р. Але, в серцях жила мрія про власний Дім Молитви, були неодноразові звернення до влади про надання місця для будівлі. І Господь почув молитви, влада дала дозвіл придбати Вижницькій громаді ділянку з не завершеною будівлею.
11 квітня 1994 р. відбулось закладення першого каменю Дому Молитви, будівництво звершувалось за фінансової підтримки багатьох людей, спонсорів з Німеччини та Канади, та невтомних рук наших братів та сестер.
І ось мрія збулась, за 6 місяців з’явилась славна споруда, а вже 22 жовтня 1994р. проведено перше служіння у малому залі на першому поверсі.
24 травня 1998 р. відбулось довгоочікуване торжество – посвячення Дому Молитви.
За період з 1998 р. у громада м Вижниці звершували пасторське служіння :
Косован Василь Васильович, Меленко Лазар Григорович, Сапович Михайло Петрович, Кузьмич Олександр Миколайович, Лютик Василь Степанович, Лавренюк Василь Іванович, Волощук Леонід Трофимович, Пилипчук Валентин Васильович, Єлинюк Ярослав Ілліч, Трачук Іван Миколайович, Головач Григорій Васильович, Олійник Іван Васильович, Капітанчук Василь Григорович, Гавалешко Ілля Іванович, Калінчук Андрій Миколайович.
Служіння пресвітора здійснювали : Мойсей Танасій Танасійович, Гин Василь Мартинович, Столяр Анатолій Васильович, Гавалешко Ілля Іванович, Стринадко Іван Петрович, Чорнокожа Іван Танасійович, Гладюк Володимир, Георгійович, Гакман Валерій Володимирович, Чернов Олександр Генадійович.
Великий вклад у створення хору зробили, Смерека Віктор Орестович, Лабік Марія Іванівна, Пилипчук Валентин Васильович.
У момент утворення Вижницької громади кількість членів була 36, деякі з них є досі члени громади.
Багато радісних подій відбулося у цьому Домі Молитви вінчання, благословення дітей, подячні святкові служіння, семінари, зустрічі молоді, керівників відділів, соціальних проєктів. З березня 2022 р. Дім Молитви став притулком для переселенців, які мешкають на першому поверсі.
