26 жовтня 2024 року, громада Адвентистів Сьомого Дня в с. Гусятин мала служіння присвячене творінню. Назва зустрічі звучала так: «Субота творіння: наука і віра». На богослужінні було піднята важлива тема. Все розглядалось в ключі Священного Писання.
Вам також може сподобатися
Служіння також транслювалося онлайн через ZOOM, де ті, хто не змогли бути фізично, також могли почути істину.
СПОКІЙ У НЕСПОКІЙНОМУ СВІТІ
Саме такою була проповідь в цю суботу.
Прочитайте Марка 4:35-40. Учні Христа опинилися в небезпечній для життя ситуації, але Ісус врятував їх. Це хороший урок.
- Але чому Ісус сказав їм слова, що записані у тексті 40? Слова Ісуса: “І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?”, – вводять нас у сум’яття. Коли виє вітер, і вода заливає човен, як можна не злякатися?
- Чи означає це, що коли наше життя сповнене змін і конфліктів, ми повинні бути сповнені спокоєм?
- Якби Його Церква зазнала нападу і готова була впасти, чи ми могли б спокійно працювати? Чи є це те, що Ісус хотів сказати нам?
- Яким чином ми можемо мати спокій у неспокійному, мінливому світі, сповненому різних конфліктів?
Бог, наш Творець мав добрий план для цього світу, але людські дії порушили цей план. Незважаючи на це, завдяки життю і смерті Ісуса Христа, Божий план буде здійснений. Тому ми можемо бути в безпеці в цьому житті. І майбутнє, яке Він нам обіцяв, цілком безпечне.
Ми жадаємо спокою та відпочинку. Ми очікуємо запланованої відпустки, передчуваємо задоволення від поїздки. Коли все закінчилося, ми говоримо: “Ми чудово провели час, але як добре знову опинитися вдома! Ми розслабляємося. Добре мати місце, яке можна назвати “дім”. Місце, де можна відпочити. Але це – не справжній відпочинок. Ми відчуваємо на собі постійний тиск. Ті, кого ми любимо, можуть бути далеко від нас. Якби вони були поруч, було б набагато краще, але все одно – це не повний спокій.
Псалмоспівець Давид висловив спрагу спокою такими словами: “Тож я сказав: Хто би мені дав крила, наче в голубки, щоби полетіти мені й відпочити?” (Псал. 55:7). Він спостерігав, як голуби харчуються на землі. Коли стає небезпечно, вони просто відлітають геть. У своїх бідах Давид уявляв собі, як було б добре, якби він міг зробити те саме.
Як нам знайти бажаний спокій? Речі та обставини можуть допомогти. Але вони не можуть усунути наше занепокоєння (Луки 12:15). У нашому занепалому світі неможливо досягти ідеальних умов навколишнього середовища. Якби вони були можливими, то ми, в нашому занепалому стані, не змогли б побачити і прийняти їх. (Учні Христа не змогли розгледіти досконалість, яка наповнювала Його і всі Його дії, а ми?).
Бог – Податель спокою
Бог говорить про спокій. Уперше ми зустрічаємо його в книзі Буття 2:2, 3. Бог відпочивав. Його спокій не був маленьким перепочинком у середині робочого дня. Він закінчив Свою працю. Творіння було завершено. Він відпочивав, і слово для відпочинку було “субота”.
Наступного разу ми зустрічаємо це слово в Бут. 8:4. (перекладач: в англ. Біблії короля Якова “Then the ark rested“ – відпочивав). Ковчег зупинився і відпочивав. Потім ми знаходимо слово “спокій” у 4-й заповіді. Основою для цієї заповіді є Божий спокій і наш спокій по вірі в Його закінчену працю.
Єврейське слово, субота, означає “припинення – спокій”. Чому сьомий день тижня називається суботою, тобто “припиненням”? Відповідь можна знайти в Бут. 1:31, і Бут. 2:1-3.
Шість днів творіння закінчилися. “І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!” (Бут. 1:31).Усе створене було чудесним. Найперший урок Писання полягає в наступному: коли Бог робить що-небудь, це завжди дуже добре. Нам потрібно пам’ятати про це.
Небеса і земля були завершені. Бог створив цю землю для життя (Іс. 45:18). Усе було здійснено за 6 днів. Чи дав нам Бог шестиденний тиждень? Ні, Він додав сьомий день. Саме завдяки тому, що зробив Бог, Його діяння в сьомий день зробили цей день “суботою”. Він спочивав від завершеної роботи, благословив цей день і відокремив його. Ось чому число “7” стало визнаватися як “повне завершення” і в Біблії, і в стародавній культурі.
“У клинописних текстах, які є нашими найбільш ранніми джерелами, є явні свідчення того, що вавилоняни вважали число 7 числом повноти, або завершеності. Шумери, від яких аккадці, схоже, запозичили цю ідею, прирівнювали число 7 до поняття “Все”.
Семиповерхові вежі Вавилона представляли собою всесвіт. Число 7 було вираженням вищої сили, проявом найбільшої повноти енергії, і тому від ранніх часів було залучено в релігійні культи. Число 7 знайдено в посиланнях, де йдеться про ритуали в епоху Гудеа, можливо, в середині третього тисячоліття до н. е. “Сім богів”, наприкінці перерахування, означало “всіх богів”. … Оскільки це священне, або символічне використання числа 7 не було притаманне лише вавилонянам, їхнім вчителям і сусідам, але було більш-менш відоме також в Індії та Китаї, серед кельтів і німців…” (Вільям Таулор Сміт Інтернаціональна Біблійна енциклопедія, т. 4, стор. 4, стор. 2159).
У біблійних документах ідеться, що ця ідея про число повноти випливає з діянь Бога. “І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив” (Бут. 2:1, 2).
Ідея числа сім, що символізує повноту, трапляється в цьому та в багатьох інших місцях Писання (Бут. 4:14, 15; Матв. 12:45; 18:21, 22 тощо). (Число 7 зустрічається 49 разів у книзі Обʼявлення. Щоб показати всю історію християнства, в Об’явленні використовується поняття семи церков. Сім Духів Божих означають повноту Святого Духа в Його роботі в цьому світі. Багато сімок нагадують нам, що Бог завершує Свою роботу спасіння на землі).
Суботнє спілкування з Богом
Наш Небесний Отець, Великий Творець, виділив спеціальний час для спілкування з людьми. Як чудово!
У першу суботу Адам і Єва дізналися, як вони з’явилися, і почали знайомитися зі своїм Творцем. Це відбувалося не один раз. Бог благословив сьомий день, відокремив його, як особливий святий день для роду людського (Марк. 2:27, 28). Він зробив суботу щотижневим часом для відпочинку в Ньому, часом особливого спілкування Бога зі своїм народом.
Спробуйте уявити Адама і Єву в повноті їхнього життя. Я пам’ятаю, що я відчував, коли мені виповнилося 20 років. Я був сповнений енергії та життя. Моє майбутнє здавалося безпечним, але те, що я відчував, було ніщо порівняно з життєвою силою, яку мали Адам і Єва. Які чудові здібності вони мали. Я можу уявити, як вони біжать по полю так само швидко, як олень. Потім подумайте про чудеса навколишнього світу. Як багато всього, що потрібно дізнатися, побачити і зробити. Світ і їхні власні можливості легко могли б стати центром їхнього мислення і життя. Це те, що трапилося з Люцифером на небесах.
Адам і Єва потребували суботнього відпочинку зі своїм Творцем, щоб Його сила, що освячує, підтримувала в них бажання з’єднатися з Ним, і вони могли стати тими, ким вони були створені. Бог створив сьомий день тижня, суботу. Він дав її людям. Це знак того, що наша віра заснована на Його ділі творіння, а не на наших ділах.
Ми знаємо, що таке торгова марка, чи не так? Це назва продукту, яка говорить про те, хто його створив. Торгова марка може надати більшої ваги продукту. Вона говорить нам, хто є виробником цього продукту, і дає гарантію його якості.
Створена Богом Творцем, субота має товарний знак Бога. Його ім’я закарбоване на ній. Божі слова: “Я позначив її Своїм ім’ям – ім’ям Творця”. Прочитаємо 4-ту заповідь (Вих. 20:8-11) і звернемо увагу, як Його ім’я згадується в ній:
“… а день сьомий субота для Господа, Бога твого… Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вих. 20:8-11)
“ГОСПОДЬ.” Три рази це священне ім’я, яке євреї не сміли ні вимовити, ні написати, з’являється в цій заповіді. Це “Я Є!“, яке вимовляв Христос, говорячи про Себе, і за яке Його хотіли побити камінням (Івана 8:58, 59). Це ім’я – є товарним знаком святого суботнього дня!
“Пам’ятай день суботній, щоб святити його!”. “Пам’ятай!”. Субота не є чимось новим, про що світ ніколи не знав. Про неї було відомо в стародавніх культурах. Семиденний цикл очевидний у давній історії. Прагнучи зрозуміти, звідки виникла ідея семи та ідея спокою, Август Стронг у своїй “Систематичній теології” (1907) презентує різні ідеї, серед яких є така цитата:
“Але тепер відкриття календарної таблички в Месопотамії показує нам, що в стародавньому Вавилоні, ще задовго до днів Мойсея, використовували семиденний тиждень, що включає і суботу. У цій табличці сьомий, чотирнадцятий, двадцять перший і двадцять восьмий дні називаються суботніми; те ж саме слово використовував і Мойсей, говорячи про “день відпочинку”.
У цій табличці обмеження настільки ж жорсткі, як і в законі Мойсея. Це встановлення, мабуть, належить до періоду аккадців, ще до днів Авраама. В одному з недавніх відкриттів цей день називається “днем спокою для серця”. Мається на увазі спокій для серця богів, тому що в цей день відбувалися умилостивительні жертви, що приносять спокій їхнім серцям.” (Стронг. Систематична теологія. С. 408).
“Спокій для богів” є відображенням Бут. 2:2, але, водночас, є спотворенням Божого спокою в сьомий день. Божий спокій був викликаний не жертвою змилостивлення розсердженого Бога на грішників, а тим, що Він передбачив для людського роду у Творенні – суботу, як відпочинок від діл наших. Суботній спокій свідчить про те, що Бог є джерелом повного спокою.
Суботу потрібно ПАМ’ЯТАТИ. Навіщо пам’ятати, що Він – Творець? Саме завдяки Його діянням, ми і все існуюче існує. Завдяки Йому, ми маємо спасіння. Завдяки Йому, у нас є майбутнє. Ось чому справжній спокій можна знайти тільки в Ньому. Спокій можна знайти в Його доброті, як нашого Творця і як нашого Відкупителя.
Субота була створена для людського роду, щоб підтримувати зв’язок з його корінням. Ми, люди, не з’явилися внаслідок якоїсь безглуздої випадкової події. Ми тут, завдяки Особистості. Ця Особистість – Бог Творець. Люди, створені за образом Божим, могли скуштувати найбільшу радість життя. Люди повинні були відчути радість життя, пізнання Бога і таким чином віддзеркалити Його доброту, Його праведність і любов.
Гріх змінив усю ситуацію і тому решта біблійної історії – це одкровення про Божу роботу в Ісусі Христі, через Якого відбудеться відновлення всього (Прочитайте Дії 3:20, 21).
Субота, як пам’ятник Богу Творцю, говорить нам, що Він може зробити нас новим творінням. Це знак того, що Його творча сила може освятити нас (2 Кор. 5:17; Єзек. 20:12).
Сьомий день субота – це не тільки частина вічного морального Божого закону. Вона приходить до нас збереженою і відновленою Господом Ісусом Христом. “Тому Син Людський є Володарем і суботи” (Марка 2:28).
Дотримання суботи вважалося доброю справою, через яку заслужувалися Божі благословення. У рабинів були десятки, а то й сотні правил про те, що дозволено, і що не дозволено робити в суботу.
У період очікування Месії, в 1-му столітті, були рабини, які вчили, що Месія прийшов би за умови правильного дотримання Ізраїлем хоча б однієї єдиної суботи; а якби вони дотримувалися двох субот належним чином, Месія не лише б з’явився, а й викупив би народ.
Своїм життям Ісус розкрив мету і благословення суботи для віровідступницького людства. У Нього була звичка відвідувати в суботу синагогу. Він спілкувався зі Своїм народом. Він навчав його. Він творив чудеса для Свого народу. У Його суботньому служінні ми бачимо благословення, які несе субота віровідступницькому людству.
У Своїй молитві після останньої Вечері Христос сказав: “Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати”. Коли Він помирав у п’ятницю, Він вигукнув: “Звершилось!..” (Івана 17:4; 19:30) Йосип з Аримафеї та Никодим отримали дозвіл поховати Його (тексти 40-42). Син Божий, здійснивши працю, заради якої Він прийшов, щоб звершити наше спасіння. Спасіння, яке було планом і обітницею. Він зробив реальністю. Зробивши цю справу, Він, як і при творенні, відпочивав. Він спочивав у гробниці Йосипа.
Істинний Божий спокій приходить до нас через Ісуса Христа
Прочитайте Матв. 11:28, 29 “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм”.
Керівництво Ісуса Навина дозволило 12-ти поколінням знайти спокій у Ханаані (І. Нав. 22:4; 23:1). Але це не був спокій, який ми знаходимо в Бозі. Цар Давид приніс Ізраїлю спокій від ворогів (3 Цар. 5:4). Але він не тривав довго. Такий спокій був знайдений за днів царя Аси, і знову, за Йосафата (2 Хронік 15:5, 14:6, 7; 15:15; 20:30). Але цей спокій не є тим відпочинком, який ми шукаємо, який нам дарує Бог. “Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок” (Євр. 4:9). Обіцяний суботній спокій не можна випробувати без Ісуса Христа. “Він бо наш мир” (Ефес. 2:12-19).
Він – Шалом, що дає мир. Посланець Завіту, Він – Той, Хто застерігав Мойсея від поклоніння “золотому тельцю”. “Господь відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку ” (Вих. 33:14).
Римл. 5:1. Мир приходить від перебування в гармонії з Богом, при повній довірі Йому. Христос, Своїм життям і смертю, зробив це можливим. Зараз, завдяки Його небесному служінню, Його присутність з нами більш реальна, ніж під час шторму в Галілеї. Ми приходимо до Нього, приймаємо Його ярмо, вчимося в Нього і підкоряємося Йому. Ми завжди, навіть коли човен наповнюється водою, зберігаємо нашу віру в Ісуса. Він – Творець, Будівельник, Захисник і Засновник Своєї церкви.
Дотримання Божої суботи стає “втіхою”, щотижневим досвідом відпочинку з Богом, який Бог дарує Своєму народові, святим, які дотримуються заповідей Божих і зберігають віру в Ісуса (Ісаї 58:13; Об’явл. 14:12). Наш притулок тільки в Ньому. Він – наш мир. Він – наш спокій.
Уявіть собі, що плаче маленька дитина. Її плач говорить нам про те, що вона засмучена. У неї немає спокою. Матір бере її на руки і притискає до себе. Вона ніжно погладжує її по спині й ласкаво розмовляє з нею. Через деякий час його плач припиняється. Ще кілька поворотів голови. Потім дитина глибоко зітхає й опускає голову їй на плече. Усе тихо. Дитина заспокоїлася.
Чи можете ви уявити себе, подібно до цієї дитини, відпочиваючими в обіймах Бога? ” Твоїм захистом є предвічний Бог, а на долі – вічні рамена” (П. Зак. 33:27).
Коли всі навколо конфліктують, уявіть себе в безпеці, в обіймах Ісуса. Він обіцяє: “Бо Він сказав: Я тебе не покину і не відступлю від тебе!” (Євр. 13:5). Ми можемо знайти спокій в нашім Господі Ісусі.
Автор проповіді: Дейв Манзано
Переклад: Корчук В.
