В день коли народився Ісус, нічого не змінилось одразу, люди як і раніше жили своїми клопотами, кудись спішили, важко працювали з ледь живою надією. Усе могло так і залишитись, якби декілька людей забули про дещо у своєму житті. Від усіх інших їх відрізняли не мудрість, не багатство і слава, а одна маленька деталь --- протягом всього життя вони ніколи не забували дивитись на Небо і, як виявилось, цього було достатньо, щоб побачити народження Ісуса. Чому раніше я написала, що коли Ісус народився нічого одразу не змінилось? Тому що зміни відбулись тоді, коли мудреці і пастухи підняли свій погляд до Небес і побачили зорю, яка привела їх до Спасителя. Зміни починаються не в датах народження твого Месії або одержаних знаннях коли Він прийде, а тоді коли ти сам приходиш до Нього, щоб побачити Його лицем до лиця. В очах Дитя ти бачиш вже знайому Зорю, яка привела тебе сюди, а в твоїх ледь видно сльози. Це було перше знайомство, але було зрозуміло одне, чомусь ти змінився і щиро не хотів, щоб ця довгоочікувана зустріч стала останньою.
Щось схоже трапилось 12 січня в селі Коритне, де зусиллями молоді з підтримкою Церкви було проведено Різдвяний концерт для жителів села. Прийшло близько 25 дорослих і дітей, для яких пісні і слова ведучих були Зорею, яка, ми сподіваємось, познайомила їх з їхнім Спасителем. Можливо, як і в історії, для когось це було перше знайомство, а може, хтось вкотре зустрівся з маленьким Немовлям і знайшов в Його очах те ж що і колись: ласку, любов і тепло.
Зрештою, ми зрозуміли, що не тільки вони, але і ми потребували цієї зустрічі. Знаючи історію про народження Ісуса з дитинства дуже важливо самому прийти, щоб познайомитись зі своїм Спасителем. А вже опісля цього будьте Вифлеємською Зорею, світло якої приведе до Ісуса, Який вже народився...
Майя Богданюк