Становлення і розвиток громад Буковинської Конференції
Буковина у складі Румунії 1869 - 1944 роки

Буковина — багатонаціональний регіон Західної Європи, на території якої панували різні моделі державних устроїв, привносячи свою культуру, політику та релігію. З середини 14 сторіччя по 1774 рік Буковина входить до Молдовського князівства і перебуває під залежністю Туреччини, а з 1774 року по 1918 рік входить до складу Австрії та Австро-Угорщини. В австрійський період першим поширювачем адвентизму на Буковині став Михайло Чеховський.
1869
1920
1923
Становлення і розвиток громад
За офіційними архівними документами, в жовтні 1869 р. Михайло Чеховський переїхав у Румунію і почав місіонерську діяльність в м. Пітешті. Там він жив до осені 1875 р. і вже в 1870 р. була організована перша адвентистська громада, місцевим керівником якої (спочатку пресвітером, а пізніше і пастором) після від'їзду М. Чеховського став Том Аслан. Пізніше він представляв Церкву АСД в Румунії на різних з'їздах і нарадах Європейського дивізіону Церкви АСД.

Михайло Чеховський 1869 р.
До перших піонерів адвентизму на Буковині початку ХХ століття слід віднести Якубовича Василя, народженого в с. Мамаївці, який у 1900 році приймає водне хрещення і стає членом церкви АСД в Бухаресті.

У 1911 - 1912 роках Якубович переїжджає в місто Радівці Сучавського повіту, а після першої світової війни в Чернівці. Це був невтомний колполтер (книгоноша), який пішки обійшов майже всі села Буковини і Бессарабії. У 1920 році, коли в Румунії організувалася церковна організація, Василь Якубович був покликаний на служіння Біблійним працівником.

Перший український біблійний працівник Василь Якубович, 1925р.
До першої світової війни на Буковині простежується також місіонерська діяльність Лангольфа, пастора німецької національності. Коли Лангольф у 1908 році був у Чернівцях, він як і всюди, шукав людей, яким би міг розповісти про нове вчення. Так він познайомився із сім'єю Кнітеля. Цього ж року дружина Кнітеля, Розалія, приймає водне хрещення.

В 1910 року Антон Кнітель також приймає водне хрещення, а з ним ще четверо людей. Антон стає спочатку керівником цієї групи, а згодом і пресвітером Чернівецької громади. На цьому посту він служив довгі роки. Церква в Чернівцях починає зростати. Перший звіт про Чернівецьку громаду ми зустрічаємо в журналі "Zionswachte" від 30.9.1911 року, в якому говориться, що Чернівецька громада налічує 7 членів церкви і 8 членів суботньої школи.

Пастор Лангольф - служитель церкви в Чернівцях перед Першою світовою війною, 1921р.
З цього року громада починає активну місіонерську діяльність як в місті Чернівці, так і поза межами міста. Кнітель співпрацює з Якубовичем і вони обидва відвідали багато сіл і домів, де проповідували нове вчення адвентизму.

Будинок в якому проживав Василь Якубович, біблійний працівник, 1930р.
Адвентистські громади на Буковині у міжвоєнний період
Після закінчення війни румунська влада обіцяла всім своїм воїнам наділити ділянку землі на Буковині. За таким наділом на Буковину приїхав і Дімітріу Константин. Тут він ознайомився з адвентистським вченням і разом з Якубовичем Василем розносить релігійну літературу по селах і містах. Ще один здобуток був для нього, коли він зустрів у Лужанах Юрійчук Ганну, яка в 1921 році охрещується і стає дружиною Дімітріу.

У другому кінці Чернівецької області, на сході, у село Вороновиця Кельменецького району, у 1918 році повертається з війни Парасей Федір. Перебуваючи на воєнній службі в Росії, він познайомився з адвентистами, придбав багато адвентистської літератури - журнали, книгу Е. Г. Уайт "Дорога до Христа" та іншу літературу. Прийшовши додому, він читає Біблію і привезену з собою літературу.


Костянтин Дімітров - розповсюджувач літератури, 1921 рік
Згодом він зустрічається з адвентистами з Хотинського району і в 1924 році вирішує стати членом адвентистської церкви, а з ним повірили і члени його сім'ї та деякі односельчани. Вони організували в себе групу та регулярно проводили свої богослужіння.

Старший син Федора Олександр незабаром у 1936 році став студентом заснованого в 1923 р. Брашовського Біблійного Інституту, який він успішно закінчив 1940 р., отримавши вищу богословську освіту. В радянські часи Олександр Парасей був одним з небагатьох керівників Церкви АСД в СРСР з духовною освітою, а його дружина, Надія Парасей (Гриненко) – однією з перших перекладачів творів Е. Уайт російською мовою.


Пастор Олександр Парасей, 1935 рік
Громада в с. Шишківці стала відомою, оскільки вона виявилась колискою відомих у Церкві АСД діячів, зокрема Федора Мельника і Федора Андрійчука. Фундамент адвентистської Церкви тут закладав відомий Г. Дарій ще в 1925 р., а в 1929 р. тут організовується громада з 24 членами церкви. Постійні пошуки знань і правдивого Божого шляху, військова служба в румунській армії (1930-1932) сприяла вихованню у Федора Мельника належної самодисципліни, а навчання в теологічному Інституті в Брашові, дало йому той великий запас знань, який був потрібний для майбутніх молодих служителів Церкви АСД, котрі не мали жодної можливості для навчання в богословських вишах. Молоді проповідники вважали його духовним генералом, а його мудрі, а іноді навіть суворі розпорядження високо ними цінувались.


Пастор Федір Мельник, 1945 рік
Що ж до Федора Андрійчука, то обставини готували його як майбутнього керівника Церкви на Буковині у найскрутніший для неї час. Свою важливу місію і високе доручення ці обидва служителі виконали з честю.

Чернівецька громада у цей період поступово кількісно збільшується. Тому в 1929 році вирішили створити дві громаді. В одній залишились німці і румуни, а в другій - українці. У цьому ж році Чернівецька українська громада з 35 членами прийнята на з'їзді Північно-Молдовської конференції в об'єднання громад. Обидві громади згодом придбали два будинки, один по вулиці Бучевські (Українська), де збиралися німці і румуни, а другий по вулиці Марашешти (Шевченка), для українців.

В період із 1920 до 1940 років на Буковині було організовано 37 громад.



Пастор Федір Андрійчук, 1950 рік
Адміністративний устрій адвентистських громад на Буковині у міжвоєнний період
Перший свій з'їзд Молдовська Конференція провела з 31 жовтня по 4 листопада 1923 року в місті Фокшани. Тоді вона налічувала 1204 члени церкви. На цьому з'їзді керівником конференції було обрано Стефана Демитреску, а секретарем - скарбником – Івана Мойсеску.

Через рік (1924) у Фокшанах відкривається річна місіонерська школа для підготовки служителів. У 1926 р. цей заклад був переведений в Дічіосанмартін, де в 1929-30 рр. навчались майбутні служителі з Буковини: Афанасій Меріука, Парфеній Костомський і Георгій Нагірний.


Студент семінарії у Фокшанах - Леон Белінський, 1932 рік
У зв'язку зі збільшенням у регіоні церковної сім'ї і з метою покращення обслуговування громад, в березні 1928 р. рада Румунського уніону приймає рішення створити на території Молодови і Буковини дві конференції – Південно-Молдовську з центром у Фокшанах і Північно-Молдовську зі штаб-квартирою в
м. Яси.

Перший з'їзд Північно-Молдовської конференції, який проходив 16-19 листопада цього ж року в м. Яси, став першим у відліку щодо організації Церкви АСД на Буковині. Першим керівником конференції було обрано Г. Станеску, а секретарем-скарбником Г. Родой. Із 33-х громад, представлених делегатами на з'їзді, більшість знаходилась на території Буковини.


Пастори Північно - Молдовської конференції, 1937 рік
Варто зазначити, що Четвертий з'їзд Північно-Молдовської конференції відбувся у місті Чернівцях 3-6 вересня 1931 р. за адресою вул. Св. Трійці 33. З'їзд представляло 180 делегатів від 59 громад. Тоді було ухвалене історичне рішення: в подальшому проводити з'їзди через два роки.

Сьомий з'їзд Північно-Молдовської конференції виявися передостаннім, але не менш історичним форумом Церкви АСД на Буковині. Він був найбільшим за рекордним числом делегатів – 315, котрі представляли 81 громаду АСД. З'їзд проходив у Чернівцях за тією ж адресою, що і попередні, з 29 серпня по 9 вересня 1937 р.


З’їзд Північно - Молдавської конференції у м. Чернівці по вул. Турецькій 10, 1929 рік
Після звітної доповіді президента місцевої конференції М. Манхена, до складу сестринських церков були прийняті 13 новоутворених за звітний період громад. Загальна кількість становила 3070 членів Церкви. Президентом конференції був обраний Олександр Попов, секретарем Г. Родой.

Останній восьмий з'їзд Північно-Молдовської конференції АСД відбувся восени 1939 р. у відомому залі Спілки ремісників по вул. Турецькій 6. Це був вкрай тривожний час початку Другої світової війни, коли гітлерівська Німеччина напала на Польщу. Майже не було на з'їзді високих закордонних гостей. Проте з'їзд пройшов за всіма традиціями Церкви АСД під керівництвом президента Румунського уніону. Делегати майже однодушно підтримали О. Попова і
Г. Родого як керівників конференції на майбутній період.

Родина пастора Михайла Манхена, 1933 рік
Історія церкви адвентистів сьомого дня в Україні